Обґрунтування причин

низького рівня навчальних досягнень учнів

КЗ «Балківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів» ВРР ЗО

Однією з причин низької успішності учнів є наслідки алкоголізму батьків. Особливо сильний негативний вплив спиртних напоїв на запліднену яйцеклітину. Вченими доведено, що від спиртного страждають спадкові структури статевих клітин, і це негативно впливає на формування ембріону, а потім на психіку і здоров'я дітей: у них виявляється висока неврівноваженість, неуважність, слабка пам'ять. При незначному навантаженні вони швидко стомлюються. Рівень розумової відсталості дитини залежить від того, коли і скільки пили батьки, один чи двоє. Оп’яніння середньої важкості «знищує» назавжди від 4 до 20000 нервових клітин, вони не здатні відновлюватися. Після прийому спиртного, алкоголь зберігається у нервових клітинах протягом дванадцяти днів.

Дуже часто вчителі та батьки у бесідах із психологом сумніваються в істинності цих даних, кажуть, що алкоголь не завжди діє негативно, вони знають випадки, коли п’ють батьки, а їхні діти добре вчаться. Звичайно, ступінь ураження мозку алкоголем різна. Наслідком цього може бути розумова відсталість, затримка розумового розвитку, або ж учень вчиться на «6» і «7», а міг би вчитися на «9» і «10», якщо був би виключений описаний чинник, або ж учень вчився на відмінно, а міг би бути взагалі людиною творчих здібностей. І хто може дати гарантію, що у цієї дуже здібної людини алкоголь ще у зародку не може спровокувати раннє захворювання печінки, серця, нервової системи, передчасну старість та ін.?

Із … учнів цього класу у … сім’ях несприятливі умови, пов’язані із вживанням батьками спиртних напоїв.

Обстеження соціальним педагогом сімей учнів класу виявило, що у таких сім’ях зловживають алкоголем:

мами – …

тата –  …

 Крім того, є також родини, у яких батьки не займаються вихованням дітей і знаходяться на обліку у соціальних службах…….

Причинами неуспішності учнів можуть бути також відхилення у структурі особистості та її розвитку. Існують такі типи відхилень:

• порушення поведінки (неслухняність, запальність, нахабство, ревнощі, нав'язливість, гнів, безвідповідальність);
• порушення особистості (почуття неповноцінності, розвинена самосвідомість, уникання спілкування, тривожність (у шкільних ситуаціях – шкільна, у самооцінці – само оціночна, у міжособистісних стосунках - міжособистісна), плач);
• незрілість (неуважність, незграбність, пасивність, нервовий сміх);
• асоціальні тенденції (наявність поганих товаришів, прогули, відданість асоціальним угрупуванням, тютюнопаління, вживання одурманюючих засобів).

Ще однією не менш важливою причиною шкільної неуспішності може стати тимчасова затримка психічного розвитку. Розрізняють наступні джерелапоходження цієї затримки: конституціальне, соматогенне, психогенне та церебрально-органічне. На жаль, у шкільній практиці можуть бути виявлені лише два із цих джерел, а інші потребують медичного дослідження розвитку дитини від самого зачаття, умов протікання вагітності матері та пологів, а також переліку та наслідків перенесених дитиною хвороб. Отже, педагоги під час роботи в школіможуть зіткнутися з учнями із тимчасовою затримкою психічного розвитку конституціального та психогенного походження.

Учні першої групи характеризуються тим, що у психіці та поведінці молодшого школяра або підлітка зберігаються риси, притаманні більш ранішій ступені розвитку, незрілість емоційно-вольової сфери – інфантилізм. Розрізняють гармонічний та дисгармонічний інфантилізм. Діти, котрим притаманний гармонічний інфантилізм, за своїми психічними та фізичними особливостями відстають від однолітків на 1,5-2 роки. Для них характерні: непосидючість, яскрава жива міміка, виразна жестикуляція, підвищена життєрадісність («сонячна дитина»), швидкі поривчасті рухи, цікавість, несамостійність, не критичність, легка навіюваність, переважання ігрових інтересів, швидке набридання, прагнення робити тільки те, що їм подобається. Полюбляють фантазувати, будь-що прагнуть уникнути розумової діяльності, намагаються списати, пасивні на уроках, активні під час перерв, надають перевагу рухливим іграм. Під час виконання навчальних завдань – швидко втомлюються. Навчальний матеріал засвоюють поверхово, навички носять нестійкий характер. Діти ж з дисгармонічним інфантилізмом мають розлади поведінки, які важче піддаються психолого-педагогічній корекції і потребують додаткової медичної терапії: емоційно-збудливі, нестійкі, афективні вибухи, брехливість, схильність до демонстративної поведінки, відсутність почуття відповідальності та стійкої прихильності, зниження критичного ставлення до себе і підвищена вимогливість до інших.

Учні із тимчасовою затримкою психічного розвитку психогенного походження мають відхилення, які зумовлені несприятливими умовами виховання: неправильне виховання (неузгоджений вплив школи та сім’ї), погано організований режим, конфліктна обстановка у родині, бездоглядність. Відсутність допитливості, наполегливості, працьовитості, почуття обов'язку та відповідальності, зацікавленості в успішному виконанні завдань. В умовах гіперопіки та при психотравмуючих обставинах виховання прояви особистісної незрілості поєднуються з агресивно-захисними або пасивно-захисними реакціями. Поряд із формуванням у дитини егоїзму та егоцентризму (по типу «кумир сім’ї») слабшає психічна активність, відсутність самостійності, невміння боротися з труднощами, внутрішня установка на постійну допомогу та опіку.