Учні 1 класу прийняли участь у огляді казок на правову тематику. Переможцями в класі стали Коробцова Вікторія, Саєнко Данило та Шеремет Андрій. Вони у співавторстві написали казку на правову тематику

«Про лінивого Буряка та маленьку Перчинку».

   Перші вранішні сонячні промінці торкнулися Землі. Сонечко розплющило свої заспані оченята і почало хазяйнувати на грядках. Воно голубило червоні ягідки на кущах малини, ніжно цілувало промінцями лапате листя салату, стрункі стеблинки картоплі, листату капусту.

     Всі мешканці городу почали прокидатись. Заворушив гілочками запашний кріп, піднімав та опускав свої руки-листочки пастернак, вмиваючись росою зашелестіли листочками огірки та буряки, закружляли у чудернацькому танку зелені боби,  граційна квасоля та ніжна соя.

     Ще не встигли овочі привести себе до ладу після сну, як раптом почувся басовитий голос найстаршого жителя городу – Гарбуза:

• Прокидайтесь, чепуріться, на всі боки поверніться!

Сьогодні день важкий і трудовий!

Ніхто не буде лежати,

На грядках треба добре попрацювати!

Грядки треба прополоти, підживити і полити!

Це робота гарбузам і бурякам,

Огіркам, квасолі, моркві,

Диням, кавунам.

Річ послухавши таку, розійшлись всі по грядках з інструментом у руках. Лише один величезний та лінивий Буряк, зітхнувши сказав отак звертаючись до маленької червоної Перчинки:

• Я великий і червоний,

Маю круглу спинку,

Мені важко працювати,

Попрацюй за мене,

Червона Перчинко –

Дорога дитинко.

А маленька Перчинка була добра дитинка, не могла відмовити і, пожалівши лінивого Буряка, швидко скочила на ноги, наділа на голову дірявого брилика з великого листочка та й пішла виконувати чужу роботу.

Працює Перчинка не одну годину і не дві. Сонечко пече, бідолашна Перчинка стала ще червонішою, її стомлене личко вмивається рясним потом. А вона все тяжко так працює: вириває злу повитицю, розпушує ґрунт навколо маленьких гарбузенят та огірків, носить та поливає під корінець джерельною водою, а вони капосні ще й знущаються з неї: то ніжку підставлять, то перекотяться на інший бік грядки.

Стомилась Перчинка, стало їй зовсім зле. Сіла вона перепочити. Боліла спина, руки, маленькі ніжки.

Аж тут Гарбузенята закричали: «Ми хочемо пити! Ми хочемо пити! А ти, Перчинко, лінуєшся!»

Зітхнувши, Перчинка підвелась і повільно почимчикувала до джерельця край городу. Повертаючись з повними відрами назад до грядки вона зустріла тітоньку Моркву.

• Що ж це ти, дитино, такі повні відра носиш? – запитала у неї Морковиця.
•  

Розсердилась тітонька Морква, зняла галас на весь город. Кинули всі овочі свою роботу і позбігались на ґвалт. Прикотились Патисони й Кабачки і стояли собі невтямки, приповз Баклажан, прибігла Гірчиця-дівиця.

• Що сталось? Що сталось? - ніхто нічого не міг второпати з крику тітоньки Моркви.

Аж ось прикотився величезний Гарбуз зі своєю Гарбузихою.

А тітонька Морква не вгавала:

• Ой Гарбузе-гарбузище, сам вештаєшся городом і нічого ти не знаєш! Знов лінивий Бурячище знущається над меншими овочами. Заставляє їх працювати, а сам лежить та відпочиває. Ось і цього разу примушує замість себе  маленьку Перчинку носити повнющі відра води. Негоже їй так трудитись – їй маленькій в школі треба вчитись.

Ой розгнівався Гарбуз!

Де той Буряк що в землю вгруз?

Зараз я його знайду!

З ним розмову поведу!

Де ти, ледар, заховався?

Аж тут і сам Буряк з’явився.

  Йде непоспіхом Буряк,він біди не чує. Всі мешканці городу його оточили та й ну його совістити.

• Як ти міг заставити маля працювати? – сердилась граційна Квасоля.
•  

А довжелезні Патисони навіть хотіли його скубнути за чуба. Буряк такого не очікував. Якось відразу він знітився,він додолу нахилився, очі враз він опустив.

Тут його Гарбуз почав соромить:

«Ти ж великий та лінивий!

І не жаль тобі дитину?

Діткам треба вчитись в школі,

Бо вони маленькі ще.

Ти повинен працювати,

Щоб про них малих подбати.

Нам їх треба захищати,

Одягати і навчати,

Дати час на відпочинок.

Книжку треба їм читати,

Захворіють – лікувати,

Від негоди захищати,

Спортом треба їм займатись.

А в дитячій у громаді

Вони рівні з усіма:

Що Перчинка, Бурячки

Чи Квасолька й Огірки.

Буряк послухав Гарбуза, підійшов до маленької скривдженої Перчинки і попросив у неї пробачення:

«Ти пробач мене, Перчинко,

За мої погані вчинки.

Кривдить я тебе не буду,

Стану вірним другом,

Захищати завжди буду».

Буряк підійшов до Перчинки, обійняв її і пригостив цукеркою. А Гарбуз продовжував його повчати: «Заради своєї користі, дорослий, не примушуй дітей працювати. Їх захищає закон. Всі права їх цінні й рівні і дорослі їх поважать повинні».

Буряк ще раз вибачився і перед маленькою Перчинкою, і перед усіма жителями грядок та й сказав такі слова:

«Знаю тепер я:

Ображати та неволить

Дитину закон нікому не дозволить».