Михайло Грушевський коротка біографія

    Народився Михайло Грушевський17 вересня 1866 року у м. Хелмі (Польща). Виростав на Кавказі – спочатку в Ставрополі, а потімуВладикавказі. Навчався у Тифліськійгімназії, Київськомууніверситеті (історико-філологічний факультет). Працював в університетіпідкерівництвомВолодимира Антоновича.

В 1894 році, за рекомендацієюВ.Антоновича, Грушевськийпризначається на посаду ординарного професоракафедри «всесвітньоїісторії з окремимузагальненнямісторіїСхідноїЄвропи» Львівськогоуніверситету, де пропрацювавдо 1914 року.

26 травня 1896 року, у м. Скала Михайло Грушевськийобвінчався з МарієюВояківською.

 Для розвиткуукраїнськоїлітературиГрушевський разом зІ.Франкомзаснував і видавав «Літературно-науковийвістник», був одним з організаторівУкраїнськоївидавничоїспілки (1899).

В 1904 роцівласним коштом відкривприватнувчительськусемінарію в м. Коломия.

Післяреволюції1905-1907 рр. М. Грушевськийпереніс свою діяльність до Києва. Створив Українськенауковетовариство (УНТ), увійшовдо складу Товаристваукраїнськихпоступовців (1907), яке стало єдиною до 1917 р. українськоюорганізацієюліберальногоспрямування.

З березня 1917 по квітень 1918 року – голова УкраїнськоїЦентральної Ради. Підкерівництвом М. Грушевського урядом УНР приймалисяважливірішення про державніатрибути, а такожздійснювавсяконституційнийпроцес. Вінособистобрав участь в розробціКонституції УНР, яка булаприйнята29 квітня 1918 року.

Але після державного перевороту на чолі з П. Скоропадським і М. Грушевськомудовелося перейти на нелегальне становище. Ліквідація УЦР поклала край державнійдіяльності М. Грушевського. У підпіллівінздебільшогозаймавсянауковоюпрацею, брав участь в обговоренніпитання про заснуванняУкраїнськоїакадемії наук, однаквідпропозиції П. Скоропадськогоочолитиновостворенуакадеміювідмовився.

У лютому 1919 р. М. Грушевськийпереїхав до м. Кам’янець-Подільського, а потім до м. Станіслава (нині м. Івано-Франківськ). У березні того ж року емігрував до Праги, потім доВідня, де продовжувавнауковудіяльність. Крім того заснував у ПразіУкраїнськийсоціологічнийінститут.

1923 рокубувобранийакадеміком ВУАН.

У березні 1924 рокуізсім’єюприїхав до Києва. Працювавпрофесоромісторії в Київському державному університеті. БувобранийакадемікомВсеукраїнськоїакадемії наук, керівникомісторико-філологічноговідділу. 12 січня 1929загальнізбори АН СРСР обралиГрушевськогодійсним членом.

25 квітня 1929 на засіданнізагальнихзборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в їїскладіІнститутуукраїнськоїісторії.

Зосені 1929почався погром історичнихустанов, створенихГрушевським. У листопаді-грудні 1929сесія Ради ВУАН почала ліквідовуватикомісії, якимикерувавГрушевський (остаточно ліквідувала 1933).

 Помер у Кисловодську25 листопада 1934 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві. Михайло Грушевський – цевченийсвітовогорівня, творчаспадщинаякоговражаєсвоїмтематичнимдіапазоном, енциклопедичністю, універсальністю. Його перу належать близькодвохтисячпраць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Ще й досінеповноюміроюдослідженойогопубліцистику, епістолярнийдоробок. Та насампередвінувійшовувітчизнянуісторіюякїї великий літописець, автор фундаментальної „ІсторіїУкраїни — Руси”, справедливо названої метрикою нашого народу. Створена ним ціліснаконцепціяукраїнськогоісторичногопроцесуувібрала в себе кращіздобуткисучасноїйомуукраїнської науки, булаосяянависокоюсвідомістю і тому стала стрижневоюідеєюукраїнськоговідродження. ОчолившиЦентральну Раду, вінбувглибокопереконаний, що нова українськадержавністьмаєбазуватися на принципах демократії і закону. СвоєюпрацеюМ.Грушевськийзакладавміцніпідвалиниукраїнськоїдержавності. Пам’ять про ньоговічна, науковіпраці– невичерпнеджереломудрості.